Нововоронцовське районне управління юстиції Херсонської області

Відповідно до ч.5 ст. 124 Конституції України « Судові рішення ухвалюються іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України». Серед основних засад судочинства в Україні, згідно з п.9 ч.3 ст.129 Конституції України, є «обов’язковість рішень суду».

У найвищому за юридичною силою законі закріплено конституційний принцип обов’язковості рішень судів, за ознакою територіальності – на всій території нашої держави.На підставі ч.2,3 ст. 14 КАС України, «постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.»Ч.1 ст.14 ЦПК України закріпила – «Судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державних влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.»

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», саме виконавче провадження являється завершальною стадією судового провадження. Виконавче провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій органів і посадових осіб, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених законом «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами.

На підставі ст.3 Закону «Про виконавче провадження» виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи: виконавчі листи, видані судами, накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду, ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах, у випадках, передбачених законом, судові накази, виконавчі написи нотаріусів, посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі рішень цих комісій, постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, рішення органів державної влади, прийняті з питань володіння і користування будівлями та майном, постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу, рішення інших органів державної виконавчої влади, у випадках, якщо за законом їх виконання покладено на державну виконавчу службу, рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Виконавче провадження – то є квінтесенція процесу поновлення порушених прав, повернення грошових коштів, звернення стягнення на майно, торжество правосуддя, реалізація конституційного принципу обов’язковості виконання рішення суду.

За умови стрімкого розвитку підприємницької діяльності в Україні, коли відбуваються припинення юридичних осіб в результаті злиття, приєднання, поділу або перетворення, актуальною стала проблема заміни сторони виконавчого провадження.

Стаття 25 ГПК України допускає зміну сторони у разі її вибуття у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні. З правилами цієї статті кореспондуються положенні ч.4 ст. 11 Закону, відповідно до якої у разі вибуття однієї з сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником.

Так ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 2.10.09р. за заявою стягувача було змінено сторону виконавчого провадження – відділ державної виконавчої служби Гайворонського районного управління юстиції, код ЄДРПОУ 27895…., його правонаступником - відділ державної виконавчої служби Гайворонського районного управління юстиції, код ЄДРПОУ 34789… (у зв’язку з ліквідацією відділу ВДВС з кодом ЄДРПОУ 23902219). Подібні заяви до господарських судів є непоодинокі та зазвичай, задовольняються судовою гілкою влади.

До Закону України «Про виконавче провадження» необхідно внести доповнення – обов’язок державного виконавця перед винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження звернутися до Єдиного державного реєстру підприємств організацій та установ з метою встановлення сторін у виконавчому провадженні ( факту реорганізації, ліквідації, злиття, зміну коду ЄДРПОУ). З метою скорочення термінів такого звернення до ЄДРПОУ необхідно надати доступ державному виконавцю до Державного реєстру з власного робочого місця (за допомогою ключа доступу). Це прискорить виконавчий процес, оскільки станом на сьогодні відповідь на письмовий запит державного виконавця щодо витягу з ЄДРПОУ доводиться чекати протягом кількох днів.

Не менш гострою постала проблема заміни сторони виконавчого провадження, під час встановлення факту смерті стягувача, особливо за умов актуалізації звернень осіб похилого віку – пенсіонерів, зі статусом «дитини війни», на користь яких винесені відповідні судові рішення про стягнення доплат та відшкодувань.

Відповідно до ч. 1 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» (далі – Закон), сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, яка зобов’язана за рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов’язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення.

На підставі ч. 4 ст.11 Закону, у разі вибуття однієї з сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов’язкові тією мірою, в якій вони були б обов’язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до ч.1 ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Частина 2 ст.124 Конституції України визначає : «Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.»

Отже, заміна сторони виконавчого провадження у спосіб звернення до суду – конституційний по правовій суті.

У випадку заміни сторони (юридичної особи) у виконавчому написі нотаріуса, який пред’явлено до державної виконавчої служби, стороні необхідно звернутися до суду з письмовою заявою про заміну сторони у виконавчому написі. До такої заяви зазвичай додаються докази того, що юридична особа являється правонаступником тієї юридичної особи, яка вибула (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, копії протоколів зборів тощо). Без ухвали суду про заміну сторони у виконавчому документі, державний виконавець не має права самостійно замінити сторону. Коли вибуття сторони виконавчого провадження відбулося внаслідок смерті особи, на підставі ст.11 Закону, державний виконавець виносить постанову про зупинення виконавчого провадження та звертається до суду з заявою про заміну сторони. До такої заяви додаються копії свідоцтва про смерть особи, заяви спадкоємців, та інші документи, які є у виконавчому провадженні. Згідно з ч.2 ст.378 ЦПК, суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб. Про прийняте рішення суд обов’язково повідомляє державного виконавця.

Суд, розглянувши заяву (подання) державного виконавця, на підставі ст. 209, 210, 293, 378 ЦПК України, ст.11 Закону України «Про виконавче провадження», виносить ухвалу про заміну сторони, виконавчого провадження. При цьому текст ухвали повинен суворо відповідати вимогам ст. 19 Закону (вимоги до виконавчого документу), а саме – в ухвалі повинно бути зазначено найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб’єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо; Невиконання судом цих вимог унеможливлює примусове виконання у виконавчому провадженні. Зважаючи на викладене – звернення з заявою про заміну сторони виконавчого провадження – це не лише обов’язковість вимог закону, але і гарантія своєчасного, повного, реального виконання виконавчого документа ( рішення, наказу тощо).

Нажаль, досить часто державному виконавцю доводиться виностити постанову про відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа та відмову у відкритті виконавчого провадження у примусовому виконанні.Виконавчий документ повинен суворо відповідати вимогам ст.19 Закону України «Про виконавче провадження». Так, відповідно до зазначеної норми статті, у виконавчому документі повинні бути зазначені :1)назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ, дата та номер рішення, за яким видано виконавчий документ, найменування (для юридичних осіб) або ім»я (прізвище, ім»я та по-батькові для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місце знаходження (для юридичних юридичних осіб) або місце проживання для фізичних осіб, ідентифікаційний код суб»єкта господарської діяльності стягувача і боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб –платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце знаходження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника;2) резолютивна частина рішення ;3) дата набрання чинності рішенням, 4) строк пред»явлення виконавчого рішення до виконання, 5) виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою посадовою особою і скріплений печаткою.

1.Нажаль, досить часто підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження стає елементарне нехтування стороною виконавчого провадження (зазвичай – стягувачем) вимог діючого законодавства. Так, відповідно до ст.12 Закону України «Про виконавче провадження», сторони реалізують права та обов’язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників. В цьому випадку, повноваження представників мають бути підтверджені довіреністю. Досить часто стягувачі надсилають лише копії довіреностей представників, які не засвідчені належним чином. Непоодинокі випадкі, коли державному виконавцю надсилають належним чином засвідчені довіреності, в яких не зазаначено право представника представляти права та законні інтереси стягувача саме в процесі виконавчого провадження. Враховуючи п.7 ст. 26 Закону «Про виконавче провадження», державний виконавець за таких обставин відмовляє у відкритті виконавчого провадження.

2. Згідно з ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа. Іноді сторона виконавчого провадження – стягувач надає державному виконавцю лише ксерокопію виконавчого листа (ухвали), навіть засвідчену у встановленому порядку. Але, за таких обставин державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження згідно з п.6 ч.1 ст.26 Закону «Про виконавче провадження», а саме, на підставі «невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим ст.19 Закону «Про виконавче провадження».

3. Ще однією підставою відмови у відкритті виконавчого провадження є відсутність у виконавчому документі зазначення строку його пред’явлення до виконання. Так, відповідно до ч.1 ст. 251 ЦК України, «Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення». Тож, якщо у виконавчому документі відсутній строк пред’явлення до виконання,керуючись п.6 ч.1 ст.26 Закону «Про виконавче провадження», державний виконавець виносить постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження .

4. Непоодинокі випадки ухвалення судового рішення проти кількох відповідачів, отже видання судом кількох виконавчих листів. В кожному виконавчому листі повинно бути точно зазначено яку частину судового рішення треба виконати за кожним виконавчим провадженням. Державному виконавцю надсилають на виконання виконавчі документи без зазначення, яку частину судового рішення треба виконати відносно кожного боржника. За таких обставин, згідно з п. 7 ст. 26 Закону «Про виконавче провадження»(надалі – Закону), державний виконавець зобов’язаний відмовити у прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження у примусовому виконанні.5. Зустрічаються такі порушення вимог ст.19 Закону, як незазначення у виконавчому листі місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб) стягувача та боржника та строк пред’явлення для виконання виконавчого документа. Виконавчий документ має бути підписаний та посвідчений печаткою. Кожен сотий виконавчий лист не відповідає даним вимогам – відсутня печатка суду, підпис уповноваженої особи (судді). У виконавчому листі іноді не зазначають дату видачі виконавчого листа, що призводить до відмови в прийнятті виконавчого провадження. Іноді у виконавчому листі не визначено розмір суми, яка підлягає виплаті, що також виключає здійснення виконавчого провадження.

Державний виконавець

ВДВС Нововоронцовського РУЮ

Павшишин П.М.

  Верховна Рада України ухвалила Закон "Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)". Законодавчим актом, проект якого був розроблений Міністерством юстиції, викладено у новій редакції Закону України  "Про виконавче провадження".

        Відповідно до частини третьої статті 47 Конституції України позбавити громадянина житла можна лише на підставі закону за рішенням суду. Відповідно до статті 109 Житлового кодексу виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Допускається виселення в адміністративному порядку з санкції прокурора лише осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом. Судові рішення, відповідно до ст. 124 Конституції України, є обов’язковими до виконання на всій території України. Примусове виконання рішень судів покладено на державну виконавчу службу, яка входить до системи Міністерства юстиції України

        Статтею 78 Закону України «Про виконавче провадження» визначено компетенцію державного виконавця під час виконання рішень про виселення боржника, зокрема частина 4 статті 78 Закону говорить, що виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від особи (осіб), яка виселяється, її майна, домашніх тварин та у забороні такій особі користуватися цим приміщенням. Примусовому виселенню підлягають виключно особи, зазначені у виконавчому документі. Слід зазначити, що відсутність боржника, повідомленого про день і час виселення, не є перешкодою для виконання рішення.

         Законодавством також передбачено, що звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення всі громадяни, що мешкають у ньому, зобов’язані на письмову вимогу кредитора або нового власника цього жилого приміщення добровільно звільнити його протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.  Виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення, є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання, відсутність жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання або відмова у їх наданні не тягне припинення виселення громадянина з жилого приміщення, яке є предметом іпотеки.

     Насамкінець додам, що Конституцією України закладено принцип обов’язковості виконання судових рішень. Вироки, рішення, постанови, ухвали, які виносяться ім’ям України, повинні виконуватися, і цю функцію покладено законом на Державну виконавчу службу, яка є єдиним органом примусового виконання рішень в Україні, адже виконання судових рішень – це важлива державна справа, яка потребує високої професійної відповідальності та моральних чеснот. Справа, яка працює на благо громадян України та стоїть на захисті їх конституційних прав.

Старший державний виконавець

ВДВС Нововоронцовського РУЮ 

Ногайцев В.А.

Порядок стягнення виконавчого збору

Якщо виконавчий документ відповідає вимогам, передбаченим ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» та якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, він направляється до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Відповідно до ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти його до виконання та відкрити виконавче провадження протягом трьох робочих днів з дня надходження виконавчого документа та винести постанову про відкриття виконавчого провадження. В даній постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Якщо ж боржником рішення у вищевказаний строк не виконано, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян з боржника – юридичної особи.

 Якщо боржник самостійно виконує рішення, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача, але вже після настання строку його примусового виконання. В таких випадках, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір все рівно стягується з боржниках у зазначених вище розмірах, так само як і у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача.

Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю. При наступних пред'явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні. У разі якщо стягнутої з боржника суми недостатньо для задоволення в повному обсязі вимог стягувача, виконавчий збір сплачується пропорційно до стягнутої суми.

У разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню на основі виконавчого документа, виконавчий збір повертається боржникові. У разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

Пунктом 4.16.6 Інструкції по проведенню виконавчих дій передбачено, що у випадку закінчення виконавчого провадження, винесена постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору підлягає виділенню в окреме виконавче провадження і подальшому виконанню. У випадку закінчення виконавчого провадження у разі смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва з боржника продовжується стягнення виконавчого збору за окремим провадженням, яке потім може бути закінчено за такими ж обставинами.

Виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, стягнення виконавчого збору, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, відшкодування витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, і стягнення штрафів, накладених відповідно до вимог Закону.

 Таким чином, вииконавчий збір — це певна грошова сума, яка стягується з боржника (фізичної чи юридичної особи) у разі невиконання рішення суду або інших органів (посадових осіб) у строк, встановлений для самостійного його виконання.

Досить часто виникають ситуації коли водії, які порушили  ПДР України та були притягнуті до адміністративної відповідальньсті у вигляді штрафу, який протягом 15-денного строку сплатили, проте незалежно від цього з часом отримують постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення цього ж штрафу, але  вже в подвоєному розмірі.

Чому так? Що робити водіям в такому випадку?

17.11.2011 року Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про державну службу».

Даний закон визначає, що державний службовець – громадянин України, який займає посаду державної служби в державному органі, органі влади Автономної Республіки Крим або їх апараті, одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету, крім випадків, визначених законом, та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов‘язані з реалізацією завдань та виконанням функцій державного органу або органу влади Автономної Республіки Крим. В законі міститься класифікація посад державної служби. Серед прав державного службовця, зокрема, є повага до його особистості, гідності, справедливе і шанобливе ставлення до себе з боку керівників, співробітників та інших осіб, проведення службового розслідування за його вимогою з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри. Також визначені обов'язки державного службовця.